23
Пророче слово про Тир: Ридайте, кораблі Тирські, бо він збурений: нема вже домів торговельних і нїкому в ті доми входити. Так їм переказано з Хитимської країни. Замовкнїть, осадники острову, що його, бувало, купцї Сидонські, плаваючи по морі, збагачали. По великих водах привожено сюди зерно Сигорське, вроджай ріки (Нила), і був він торговицею народів. Застидайсь Сидоне! ось бо що говорить море, ся твердиня морська: (Я стала безлюдна,) наче б не мучилась народинами, не ховала хлопят, не доводила дївчат до зросту! А як чутка долетить про Тир до Египту, задрожать вони від новини сієї. Переносїтесь у Тарсис, ридаючи, ви, давні осадники острову! Чи се ж той город ваш, що був знаний в давні давна? А нинї несуть його ноги, блукатись до краях далеких! І хто ж то призначив Тирові таку долю, що колись роздавав вінцї, а купцї в його були, наче князями, крамарі ж його - дуками в землї? Призначив се Господь Саваот, щоб понизити гординю славних, щоб впокорити знатних у землї. 10 Блукай же тепер, дочко Тирська, мов ріка, по землї; нема бо вже тобі перепони! 11 Він простяг руку свою понад море, затряс царства; Господь приказав, повалити твердинї Канаанські, 12 І сказав: Не будеш уже гуляти, ти, осоромлена дївице, дочко Сидонська! Вставай, переселяйся в Киттим, - хоч і там не мати меш спокою. 13 Ось земля Халдейська: давно того народу не було; се Ассур дав до його почин, заложив його з тих, що жили в пустинях, а вони побудували башти собі; - а й їх домівки повалено, та й в розвалища обернено. 14 О, ридайте, кораблї Тирські, бо спустошена ваша твердиня! 15 І буде в той час, що забудуть про Тир на сїмдесять років, - скільки звичайно один царь живе. По сїмдесятьох же роках станесь із Тиром таке, як сьпіваєсь про блудницю: 16 Возьми цитру, ходи по містї, ти, забута блуднице! Пригравай гарно, висьпівуй багато пісень, щоб тебе собі пригадали! 17 І станесь по скінченню сїмдесяти лїт, що Господь навідаєсь ласкою до Тиру; й знов почне він збивати достатки, та, мов та блудниця, вабити до себе всї краї на землї. 18 Та торгівля його й користї з її будуть присьвячуватись Господеві; не будуть ховати й складати їх у комори, а до тих, що живуть перед лицем Господнїм, буде переходити користь із торговлї його, щоб вони їли доситу та мали трівку одежу.